У 1951 році на місці зруйнованого у 1936-му Соборного храму більшовики встановлюють пам’ятник другу й товаришу всього, що рухається та дихає, — товаришу Сталіну. У ті часи Соборна площа називається площею Радянської Армії.
копировать
Через два роки Сталін вирушить у Кремлівську стіну через Мавзолей, а поки що на місці колишнього храму в плетеному кам’яному кріслі-троні сидить кам’яний генералісимус. В основі скульптури був розташований ландшафтний макет каскаду гідроелектростанцій і каналів, що будується в той час на Волзі й Дону. По мінірічках струменіла вода, наповнювала водосховища і з дзюрчанням переливалася через греблі. Поруч стояли самі станції та стовпи ЛЕП. Жолоба річок, пофарбовані блакитною фарбою, зелена трава, білі греблі та напис із квітів біля підніжжя пам’ятника: «Великому Сталіну слава». А сам «трон» під Сталіним був червоного кольору.
Пам’ятник і композиція проіснували трохи більш як вісім років і в хрущовську відлигу 1961 року були замінені на звичайну клумбу.