Хронограф Одеси можна знайти тут

За античних часів (V століття до н. е.) на території сучасної Одеси були розташовані два давньогрецькі поселення — гавань Істріан (район Приморського бульвару) та гавань Асіаків (район Лузанівки). Рівень води тоді був значно нижчим, тому частина поселень лежала там, де в наші часи вже море.

Згодом починаються тектонічні процеси міграції людських мас, що історики назвали його «Великим переселенням народів». Тут взагалі все в тумані, тому історики вирішили за краще вважати, що в ці часи тут ніхто не жив. Це понад тисячі років, уявіть собі! Десь під кінець цього періоду тут селиться Ногайська Орда (Причорноморська філія Золотої Орди).

У 1362 році, після битви на Синіх Водах, узбережжя захоплює Велике князівство Литовське, а Ногайська Орда робить звідси ноги. На початку XV століття литовці засновують тут свою фортецю під назвою Коцюбіїв (Кацюбіїв, Качибей, Коцюбей (et in portu suo Regio Kaczubyeiow) та портову пристань (перша згадка — 1415 рік).

З 1484 року ці землі завойовує Османська імперія. Місцевим населенням стають переважно татари. Коцюбіїв перейменовують у Хаджибей (у перекладі з турецького «Той, хто відвідав Мекку»). Наприкінці XV століття Хаджибей стає великим торговим містом.

У 1764 році османи добудовують стару литовську фортецю поруч із поселенням Хаджибей. Називають її Єні-Дунья (Новий Світ).

14 вересня (25 вересня за новим стилем) 1789 року під час російсько-турецької війни (1787–1791) фортецю Єні-Дунья захоплюють загони регулярних російських військ та чорноморських козаків під командуванням француза Хосе де Рібаса (він стане першим градоначальником Одеси), а також окремий корпус російської армії під командуванням І. В. Гудовича.

Спочатку на місці Хаджибея збиралися побудувати військове поселення для оборони нещодавно захоплених у турків територій, але потім вирішили захопити ще більше земель у південному напрямку, а на місці Хаджибея зробити російське місто, попередньо зачистивши його від усього, що могло нагадати про його османське минуле.

З цього моменту османське минуле міста Хаджибей офіційно стирається, і з 1794 року починається літочислення вже російського міста під назвою Одеса.

До 1905 року йде економічне зростання міста, насамперед завдяки порту. Одеса стає четвертим за важливістю містом у Російській імперії після Санкт-Петербурга, Москви та Варшави. Одеса дістає назву Південна Пальміра, Північною Пальмірою називають столицю Російської імперії — Санкт-Петербург.

У 1905 році імператор Микола II дарує своїм підданим парламент і щось на кшталт першої конституції. Одесити сприймають це як дозвіл вбивати та грабувати євреїв. Наступного року Одесу залишають перші багаті євреї, і з цього моменту починається захід сонця «Перлини біля моря». Далі Росія вплутується в Першу світову війну, це призводить до ланцюжка подій, що призвели Росію до Громадянської війни.

В 1919 році Одесу залишає дуже багато тих одеситів, яких заведено називати елітою. У вогні Громадянської війни гинуть мільйони громадян Росії (приблизно 12 мільйонів), а Одеса поповнюється новими громадянами — пролетаріатом. З цього моменту Одеса набуває ще і слави «бандитського міста».

З 1919 року більшовики знищують залишки тієї Одеси, яку починав створювати ще де Рішельє, закриваються церкви, розстрілюються «вороги народу» — Одеса деградує (крім епохи НЕПу), як і вся країна, що отримала нову назву — СРСР.

Під час Другої світової війни Одеса перебуває під окупацією Румунії. За цей час місто втрачає майже половину населення, переважно євреїв.

У повоєнний час Одеса — це великий порт на Чорному морі, місто моряків. Ближче до розпаду СРСР Одесу знову масово покидають євреї. У місті їх залишається зовсім мало.

Після розпаду СРСР Одеса стає українською і намагається, як і вся Україна, стати ще і європейською, всупереч славі «бандитського міста», а також усіх «затишків», що дісталися їй від загиблого Радянського Союзу.